«Сім див України» - сім історико-культурних пам'яток України, визначених всеукраїнським однойменним конкурсом. Акція стартувала в травні 2007 року з ініціативи українського політика М.Томенко. Регіональні оргкомітети виставили на конкурс різні об'єкти. Було відібрано близько тисячі об'єктів. З цієї тисячі експертна рада, що складається з сотні людей (культурологів, істориків, фахівців туристичного бізнесу) вибрали список спочатку з 100, а потім з 21 об’єкта для Інтернет-голосування. Остаточні підсумки конкурсу були підведені 21 серпня 2007 року. Голосування почалося 7 липня 2007 року. Внаслідок спроб фальсифікацій результатів, голосування зупиняли. Вибір «Семи див України» здійснювали з урахуванням Інтернет-голосування і думки експертної ради з сотні людей: культурологів, істориків, фахівців туристичного бізнесу. В Інтернет-голосуванні взяли участь 77 тисяч осіб. І завдяки цьому остаточно обрали 7 пам'яток.
Ними є:
1)Кам'янець-Подільська фортеця.
Кам'янець-Подільський - одне з найдавніших міст України. Завдяки унікальному поєднанню історико-архітектурної, містобудівної спадщини, ландшафту каньйону річки Смотрич, «Старе місто (Кам'янець-Подільський)» оголошено державним історико-архітектурним заповідником. Кількість пам'яток архітектури XI-XIX століть налічує близько 200 будівель і споруд. Могутні оборонні зміцнення «Старого міста», фортеця і кріпосний міст, з'єднання культових споруд різних релігій залишають неповторне враження. Враховуючи багату архітектурно-історичну спадщину «Старого міста», національною комісією України у справах ЮНЕСКО в травні 1994 року було рекомендовано включити його кандидатом до реєстру світової культурної спадщини. Найбільша цінність - практично повністю збережений історичний центр без вкраплень архітектури XX століття. Головна міська пам'ятка - старовинна фортеця, перші будівлі якої відносяться до XI-XII століть, а основні укріплення - до XVI-XVII століть. Оборонні зміцнення в Кам'янці-Подільському вважаються прекрасним зразком кращих фортифікацій Східної Європи.
2) Києво-Печерська лавра
Києво-Печерська лавра - один з перших, з часу заснування, монастирів на Русі. Заснований в 1051 за Ярослава Мудрого монахомАнтонієм, родом з Любеча. Співзасновником Печерського монастиря став один з перших учнів Антонія - Феодосій. Князь Святослав II Ярославович подарував монастирю плато над печерами, де пізніше виросли прекрасні кам'яні храми, прикрашені живописом, келії, фортечні вежі та інші будови. З монастирем пов'язані імена літописця Нестора (автора «Повісті временних літ»), художника Аліпія. C 1592 по 1688 був ставропігією Константинопольского Патріарха; з 1688 року монастир отримав статус лаври і став «ставропігіоном царським і патріаршим Московським»; у 1786 році лавра була підпорядкована київському митрополиту, який став її священноархимандрітом. У Лаврі покояться нетлінні мощі угодників Божих у Ближніх та Дальніх печерах; поховані Великий князь Литовський Ольгерд, Петро Аркадійович Столипін та інші. В даний час нижня Лавра знаходиться у веденні Української Православної Церкви (Московського Патріархату), а верхня Лавра - у веденні національного києво-печерського історико-культурного заповідника.
3) Парк Софіївка
Національний дендрологічний парк «Софіївка» - парк, науково-дослідницький інститут Національної академії наук України, розташований в північній частині міста Умань Черкаської області, на берегах річки Кам'янки. У наші дні це місце відпочинку. Щорічно його відвідують близько 500 тисяч осіб. Площа - 179,2 га. «Софіївка» є пам'ятником ландшафтного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII - першої половини XIX століття. Тут росте понад 2000 таксонів (видів, форм, сортів, культиварів) місцевих та екзотичних дерев і кущів, серед них: болотний кипарис, сосна Веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінко, ялинки і багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому налічується 1994 таксони, з них 1220 деревних і чагарникових порід і 774 трав'янистих рослин, у тому числі 25 таксонів ліщини, 24 - буків, 41 - ялин, 100 - ліан, 320 - троянд, 57 - рододендронів, 376 - коврових та 98 - квіткових рослин. У 2007 році колекція рослин парку включала 2103 таксонів деревних і 1212 трав'янистих. У 1985 році мала планета № 2259 отримала назву «Софіївка» на честь уманського парку.
4) Софія Київська
Собор Святої Софії був побудований в XI столітті в центрі Києва за наказом Ярослава Мудрого. На рубежі XVII-XVIII століть був зовні перебудований в стилі українського бароко. Всередині Собору збереглося безліч давніх фресок і мозаїк, у тому числі відома мозаїка "Богоматір Оранта". Софійський собор став першим внесеним у список Всесвітнього надбання ЮНЕСКО пам'ятником архітектури на території України.
5) Херсонес
Херсонес Таврійський, або просто Херсонес: «півострів»; в візантійський час - Херсон, в Генуезький період - Сарсона, у російських літописах - Корсунь) - поліс, заснований стародавніми греками на Гераклейському півострові на південно-західному узбережжі Криму. Нині Херсонеське городище розташоване на території Гагарінського района Севастополя. Протягом двох тисяч років Херсонес був великим політичним, економічним і культурним центром Північного Причорномор'я.
6) Хортиця
Хортиця - найбільший острів на Дніпрі, розташований у районі м.Запоріжжя нижче Дніпрогесу, унікальний природний і історичний комплекс. Витягнутий з північного заходу на південний схід, довжина 12,5 км, ширина в середньому 2,5 км. На порівняно невеликій території якого (всього дві тисячі п ’ ятсот шістдесят гектарів) вмістилися зразки практично всіх видів ландшафту, характерних для півдня України. Виникнення острову пов'язане з тектонічними (тобто викликаними коливаннями земної кори) процесами четвертинного періоду, в результаті яких стався розкол Українського кристалічного щита. Геологічною основою острову служать докембрійські породи, віком близько 2,5 млрд. років, у першу чергу - граніти, вкриті шаром більш молодих осадових порід. У північній частині Хортиці над берегом підносяться скелі заввишки 40-50 м, спадаючі на південь.
7) Хотинська фортеця
Хотинська фортеця - фортеця Х-ХVIII століть, розташована в місті Хотин, Украина.На протязі V-Х століть зміцнення використовувалося літописними племенами тиверців, і виглядало як типове мисове городище. Будівництво кам’яних укріплень Хотина прийнято пов'язувати з Галицько-Волинським князівством і з ім'ям Данила Галицького. Археологічними розкопками (Б.Тимощук,1961-67 рр.) виявлено кам'яні стіни замку ХІІІ ст., залишки білокам’яного храму, сліди житлової забудови. Замок займав північну частину замкової гори, приблизно третина від сучасної протяжності цитаделі. На півдні від замку був укріплений посад, оточений валами і дерев'яними стінами. Найбільшою перебудові піддався у 2-ій половині ХV століття, будучи в складі Молдавського князівства.
